Вот и кончились букеты,
СМС, понты, конфеты,
Поздравленья, пожеланья,
Ссоры, крики, расставанья,
«Почему не позвонил?»
«Сволочь, ты меня забыл!»
«Гад, не любишь ты меня!»
«Как гвоздики? Что за хня?»
«Шуба где? Ты обещал!»
«Клавку тоже поздравлял?»
«Ты кому звонил весь вечер?»
«Да какая нафиг встреча?»
«Я хочу как тот, в рекламе!»
«Ну и где подарок маме?»
Обошлося без инфаркта?

Мужики, с 9-м марта!

Коли по справжньому щось трапляється, тоді розумієш, що в тебе до цього ніколи не було серйозних проблем!!!

Коли в тебе справжня чорна смуга, то всі решта що були колись чорними, лише сіренькі, а то і білі!!!

Коли опиняєшся загнаним у кут,розумієш, що твої справжні друзі і підтримка, це тільки рідні люди!!!

Саме страшне.......це.....втрата....!!!! Все решта, просто речі...!!!

Говорять нічого не трапляється просто так.  Говорять ми все можемо змінити....але...якби знати все, як воно буде, якби вміти передбачати....

Так...День закоханих пережили, точніше день, коли на ринку скупили всі квіти, в магазині всі цукерки, а в супермаркетах вино. Тепер крокуємо до Дня захисника)) доречі який 23 числа- не забудьте привітати своїх чоловіків))))

А взагалі,не забувайте один про одного ніколи))) Вітайте один одного тоді, коли душа забажає))Святкуйте день, проведений разом, діліться радістю з близькими людьми))І дивіться на деякі речі простіше, не створюючи собі зайвих проблем)))

Здається я не була тут 100 років. За цей час скільки всього трапилось. Було і хороше і погане, було все .....

Доречі всіх з наступаючим днем Закоханих, до нього правда ще тиждень, та нічого, закохані не відчувають час))))

Я довго хотіла сюди зайти, та все якось, то часу не вистачало, то був не той момент, щось заважало.

Я сподіваюсь від сьогодні знову буду з*являтись частіше, можливо не так часто, як того б хотілось, але буду...

Нехай все буде чудово))))))

Прошу відповісти на питання в кементарях.

Мне другую ночь не спится.

Невеселые дела!

То ликошка, то ли птица,

То ли женщина была?

То она в окно глядела,

То, забившись в уголок,

После плакала и пела

Или билась в потолок...

Я подумал:если баба,

Для чего ей два крыла?

А если птица - то она бы

Улететь вполне могла.

Но ходила у окошка

И лежала у огня

То ли птица. то ли кошка,

То ли баба у меня...

Если птица - не годится

Ей стирать и убирать:

надо же собой гордится,

Птичью гордость не терять.

Но если вовсе ты не птица

И живешь в моем дому -

И кричать, и петь - к чему?

А она не только пела.

Ясно помню: по ночам

Все она в огонь глядела -

Жарко делальсь очам.

Но если ты - породы дикой,

Для чего тебе крыла?

Ты - царапай, ты - мурлыкай:

А она вот не могла.

И однажды поздно ночью

Растворил я ей окно.

Ну, раз она свободы хочет,

То добьется все одно.

И - шагнула на окошко.

И - махнули два крыла.

То ли птица, то ли кошка,

то ли женщина была?

 

Ось так. Ми жінки коли захочемо, чоловікам нас не розгадати. І все одно свого ми рано, чи пізно, добиваєиось ;)

 

Вчора ввечері лив дощ, вимкнули світло. І я, немов привид, бродила з свічкою, місця собі не могла знайти.Зробила доречі декілька фото. Після чого на телефоні сіла батарея. До цього він був єдинам джерелом енергії... і ...світла...

Засиплет снег дороги,

Завалит скаты крыш.

Пойду розмять я ноги,-

За дверью ты стоишь.

Одна. в пальто осеннем,

Без шляпы, без калош,

Ты боришься с волненьем

И мокрый снег жуешь.

Деревья и ограды

Уходят вдаль, во мглу.

Одна средь снегопада

Стоишь ты на углу.

Течет вода с косынки

По рукаву в обшлаг,

И каплями росинки

Сверкают в волосах.

И прядью белокурой

Озарены: лицо,

Косынка и фигура,

И это пальтецо.

Снег на ресницах влажен,

В твоих  глазах тоска,

И весь твой облик слажен

Из одного куска.

Как будто бы железом,

Обмокнутым в сурьму,

Тебя вели нарезом

По сердцу моему.

И в нем навек засело

Смиренье этих черт,

И оттого нет дела,

Что свет жестокосерд.

И от того двоится

Вся эта ночь в снегу,

И провести границы

Меж нас я не могу.

Но кто мы  и откуда,

Когда от всех тех лет

Остались пересуды,

А нас на свете нет?

Я, наверно, слишком часто плачу:

слезы накоикают неудачу.

Слишком мало

счастью доверяю

и его доверия теряю.

Счастье любит

смелых и отчаянных,

вечно опечаленыых

боится.

Им оно не дарит

встреч нечаянных,

им оно во сне и то не сниться!

Поскільки я малюю в мене є маленька пропозиція. Якщо хтось бажає, то я можу зробити на Вас шарж. Перекидайте мені своє фото. Я трошички над нам попрацюю і  шарж з*явиться у мене на блозі.

Привіт усім. Довго думала, що б зробити у першому записі. 

Напевно, не варто починатит  говорити про життя, його складність. Навіщо. Воно і так  щодня приносить нам нові сюрпризи. Ми їх переживаєм, долаєм, і відразу ж з*являються нові.

Потрапила на блок абсолютно випадково. Сподіваюсь найду нових друзів.

Я хочю щоб було цікаво. І вам і мені. :)